27.03.2018
0 2

«Поговоримо крізь віки…»

Поетична спадщина Т. Г. Шевченко вже давно переросла національні межі і ввійшла  до скарбниці надбань світової літератури. Мудрий Олесь Гончар писав, що правда «Кобзаря», як правда Святого Письма, для людства ніколи не постаріє, не погасне. Шевченко відкрив світові Україну, розкрив її душу, героїчні, трагічні сторінки її історії. Палке слово Шевченко, перейняте безмежною любов’ю до свого народу, залишається і в наші часи життєдайним джерелом, нестримним стимулом духовного відродження сучасної України. Правильно кажуть, що Шевченко – це код нації, а в його поезії закодовані генетичні основи української духовності.

Протягом березня весь світ згадує великого сина України, поета та художника, засвідчуючи нашу глибоку шану й любов до Великого Кобзаря. Так у Державному навчальному закладі  перший місяць весни пройшов під гаслом «Великий син великого народу» та був наповнений шевченківським духом. У бібліотеці центру розгорнулася виставка «Кращий син українського народу». Зацікавлено взялися за написання творчих робіт учні груп: дослідницькі роботи, ессе, вірші та, навіть, імпровізована зустріч у часі з Тарасом, яка стала ідеєю для відкритого заходу «поговоримо крізь віки».

Актова зала центру 22.03.2018 р. зібрала небайдужу молодь України, її майбутнє, викладачів, майстрів в/н та гостей центру.

Викладач української мови та літератури Ширяєва Людмила Анатоліївна, бібліотекар Надтока Алла Валентинівна разом з учнями груп 12 та 22 (оператор комп’ютерного набору) підготували театралізовану виставу.  Присутні зустрілися з Тарасом Шевченком, віртуально, звичайно. Учні склали програму, запустили в комп’ютер і…ось перед нами – юний Тарас Шевченко. Всі пригадали творчий доробок геніального митця, малесеньку частинку з його спадщини. Глядачі побачили інсценівку уривку з поеми «Тополя», з захватом слухали декламування віршів «Тече вода з-під явора», «За сонцем хмаронька пливе…», «Садок вишневий коло хати…», «На панщині пшеницю жала…»

Дії вистави відбувалися на фоні прекрасних відеороликів та відео презентацій, які створили майбутні оператори комп’ютерного набору.

Тож нехай шевченкове слово лунає, звучить, бринить, живе завжди в наших душах і серцях.

Методист

Дорохова Леся Миколаївна