19.02.2017
0 0

Тренінгова загальна виховна година для учнів ПТНЗ

«Небезпеки, які таїть в собі Інтернет»

Методична тема:

«Формування стійкого усвідомлення життя як найвищої цінності, ідеалів добра й гуманізму як життєвих векторів суспільства»

Мета: навчальна:

— надати учням та педагогам знання про небезпеки спілкування в Інтернеті;

— проаналізувати розповсюджені останнім часом на теренах Інтернету так звані «ігри» та смертельну загрозу, що вони несуть в собі.

Виховна:           

— сформувати умови для виховання критичного ставлення до інформації у віртуальному просторі;

  • продовжити процес формування усвідомлення життя людини як глобальної найвищої цінності;
  • знизити інтерес і захоплення підлітків небезпечними забавками в Інтернеті;
  • виховувати стійке неприйняття названих й аналогічних суїцидальних проявів та вміння протистояти діям кураторів, які направляють підлітка на вчинення самогубства.

Розвивальна:

— розвиток критичного мислення;

  • формування умов для розвитку сильної особистості, здатної протистояти чужій волі.

Форма проведення: загальна виховна година з інтерактивними методами діалогової взаємодії та тренінговими вправами.

Віковий контингент: підлітки (здебільшого до 18 років).

Ведучі: два педагоги (тренери), двоє учнів (Овдієнко Артур, учень І курсу, Горова Тетяна, учениця ІІ курсу).

Обов’язкові умови: до підготовки мають бути залучені практичний психолог, медична сестра, соціальний педагог для отримання даних про реальний стан мікроклімату в колективі.

Важливим є також при проведення заходу дотримуватися різних інтонаційних забарвлень промови, використовувати запропоновані прийоми ведення спілкування.

В жодному разі учням не можна озвучувати назву гри, правила гри, час виконання завдань!

Хід заходу:

На сцені двоє педагогів. Лунає фонова музика. Захід розпочинається у традиційній формі проведення: педагоги витримують дистанційну субординацію «викладач-учень». Тон розмови дружній, відвертий.

Ведучий 1: Доброго дня, дорогі друзі!

Ведучий 2: Здрастуйте, шановні педагоги!

Ведучий 1: І, звичайно, ми раді бачити Вас, учні!..

Ведучий 2: Чому сьогодні ми зібралися в цьому залі?

Ведучий 1: Хотілося б відповісти: «Все просто!», але, на жаль, так не вийде.

Цією фразою ведучий задає тон наступній бесіді: доцільно подати її більш драматично.

Ведучий 2: …Бо тема нашої виховної години непроста та дуже серйозна.

Ведучий 1: Однак, дозвольте нам відійти сьогодні від звичної традиційної форми проведення подібних заходів. Це не буде офіційною науковою лекцією з записом до конспекту технічних понять про те, як треба спілкуватися в Інтернеті, ні! Сьогодні дозвольте нам реалізувати дещо інше…

Ведучий 2: Сьогодні ми будемо поруч з Вами, посеред Вас…

Ведучий 1: Ми сподіваємося, що сьогодні ми проникнемо у ваші голови. Але не хвилюйтеся, це проникнення буде нести позитивний заряд. Що ж, розпочинаймо?

Лунає музика. Ведучі відходять від мікрофонів, кладуть планшетки зі словами, спускаються до глядацької зали. Цей прийом дозволяє підкреслити перехід від офіційної частини до створення більш відвертої, щирої, інтимної атмосфери. Руйнується бар’єр між учнем і педагогом-ведучим. Така методика дозволяє налаштувати учнів на діалог.

Ведучий 1: Життя сучасної людини важко уявити без інформаційних технологій. Вони всюди: на роботі й удома, у складних гаджетах й побутових пристроях, що встигли стати звичними.

Ведучий 2: Скажіть, а коли, у яких випадках ви користуєтеся комп’ютером та мережею Інтернет?

Починається діалог. Відповіді учнів повторює тренер, бо всі працюють без мікрофону. Тон бесіди – дружній, відвертий. Педагоги діляться з учнями власним досвідом використання ПК, соціальних мереж (відвертість за відвертість).

Ведучий 1: Таким чином, робимо висновок, що комп’ютери стрімко ввійшли до нашого життя.

Ведучий 2: У всіх випадках, які Ви назвали, діти, Інтернет виступає благом, добрим помічником, другом.

Ведучий 1: Але якщо все так, скажіть мені, чому тоді тема нашої виховної години: «Небезпеки, які таїть в собі Інтернет?».

При озвучуванні теми педагог стоїть спиною до екрану, показує долонею назад, синхронно зі словами ведучого вперше на екрані з’являється слайд теми. Таким чином реалізовуємо «ефект новизни».

Ведучий 2: Шановні учні, а нумо спробуйте, які ви можете назвати небезпеки в Інтернеті?

Відповіді учнів з місця. Обов’язкове ведення діалогу.

Ведучий 1: Ми хочемо розповісти Вам історію, яка відбувається у цей самий час, у цю саму хвилину, можливо, з кимось з Ваших знайомих.

Супроводити речення жестами.

Ведучий 1: Від цієї історії закипає кров. Приклад цієї історії вкрай повчальний та вкрай драматичний.

Ведучий 2: Історія така. Скажіть, яка соціальна мережа найпопулярніша?

Відповідь, як правило, одна: «ВКонтакті».

Ведучий 1: (іронічно) Підніміть, будь ласка, руку ті, у кого є сторінка ВКонтакті?

Руку піднімуть майже всі учні, також руку повинні підняти педагоги-ведучі.

Ведучий 2: А чому ця соціальна мережа така популярна? Хто може поділитися, чим Ви там займаєтесь, як проводите час у віртуальному просторі?

Відповіді дітей.

Ведучий 1: Останнім часом у соціальній мережі дуже популярною стала так звана гра. Немає сенсу озвучувати її назву, бо навіть зараз, коли ми про неї говоримо, я впевнена (ний), її назву змінили. Але суть її залишається незмінною – довести Вас до самогубства.

Відеоролик про гру. Але дуже важливо підібрати такий, де не буде названо цю гру, Доцільно самостійно створити слайд-презентацію, на якій відобразити скріншоти сторінок дітей-учасників гри, стартові сторінки, малюнки кита, який пливе в небі тощо.

Ведучий 2: Хто з Вас чув про цю гру? Що Ви знаєте?

Відповіді дітей. У залі на першому ряду сидить наш учень, який також є учасником заходу. Він також піднімає руку.

Ведучий 1: Артуре, допоможи-но нам, розкажи, що ти знаєш про цю гру.

Ведучий 1 поступово відходить в бік. На нього покладено функцію привертання шокової уваги у потрібний момент.

Артур виходить до ведучих і розповідає про власний досвід гри, як він про неї дізнався, мотивує учнів, що життя – прекрасне, його не слід обривати.

Ведучий 2: За кожним гравцем закріплено куратора. Шановні учні, ці куратори – професійно навчені психологи, які пройшли курс навчання з деструктивного впливу на Вашу свідомість. Вони проникають до Вашого мозку, впливають на свідомість, формують її, погіршують фізичний та психологічний стан. А також вони отримують великі грошу за кожного, хто «виграв».

Артур: Я знав декількох підлітків-гравців. Ключове слово, знав. (Підсилити ефект паузою). Артур розповідає про випадки, коли підліток доходив до кінця. У жодному разі не вдаватися до кривавих подробиць! Говорити слід загальними, але відвертими фразами.

Хлопець розкриває дві хитрі задумки гри: по-перше, розповідає про фази сну та їхній вплив на загальний стан людини; по-друге, звертає увагу на романтизацію «завдань» від кураторів: треба не просто завдати собі шкоди, каліцтва, треба це красиво представити.

Ведучий 2: Не можна романтизувати смерть. Не можна з нею гратися. А ще неприпустимим є залишатися осторонь, коли твій друг йде тоненькою стежкою, що відділяє безодню від життя.

Збоку, рішуче крокуючи до учнів, виходить ведучий 1:

Ми б не повірили у реальність того, що діється, якби не от такий (показує руками) великий список посилань на сторінки дітей, які грали. Які виграли. Але тепер у них на аватарці – запалена свічка та слова батьків «Пам’ятаємо. Любимо…» Ці підлітки виграли. Але ціна перемоги була занадто високою.

Педагоги йдуть. Артур піднімається на сцену. До нього виходить Тетяна. Лунає музика, під неї учні розпочинають розповідь:

Артур: Негаразди трапляються у всіх. Але лише у свідомості підлітка вони виростають до величезних розмірів, перетворюючись на трагедію. І тоді здається, вихід один – покінчити з життям. Найчастіше підліток не усвідомлює, що це – ніякий не вихід, а лише темний тунель, у кінці якого – небуття…

Тетяна: І зовсім неважливо, який спосіб ви обрали, щоб наказати батьків, близьких, щоб довести щось комусь… У першу чергу Ви наказуєте самих себе. Це дуже боляче й страшно – відчувати, як через раз починає битися серце, як з тебе крапля за краплею виходить життя… А також це безповоротно. Завжди, у найостаннішу безнадійну хвилину, здається, мене обов’язково знайдуть, врятують, і всім їм доведу!.. Дурниці. Безповоротно, безкінечно, беззавітно, без-глуз-до!

Артур бере за руку Тетяну.

Артур: Тобі можуть вселити думку, що разом зробити це легко. Так, можливо, легко взятися за руки, стати на підвіконня та зробити крок у темряву… (кінець фрази говорить криком, який треба підсилити реверсом, учні роблять крок вперед, музика завмирає).

Але пам’ятай – вмирати прийдеться поодинці.

Музика грає далі.

Тетяна: А коли ти падаєш, серце заходиться з жаху, рветься на частини, німим криком плаче душа… Ти досі вважаєш, що смерть – несильний поштовх та яскраве світло попереду?.. Ні, це жорсткий удар на землю, це поламані кістки та розірвані м’язи, це останнє відчайдушне бажання вижити. (останнє слово пошепки).

Артур: Пам’ятай! У виборі між завтра й ніколи лише майбутнє варте захвату!

Повільно йдуть зі сцени.

Ведучий 1: Шановні учні, ми хочемо, аби зараз Ви подивилися на своїх майстрів та класних керівників. Це – ваші мама й батько у навчальному закладі. Це – педагоги. Це – Ваші вірні друзі.

Ведучий 2: Жоден з них не відвернеться від вашої біди. Не скаже, що нема часу, бажання чи ще чогось…Якщо проблема здається Вам безнадійною, зверніться до них.

Ведучий 1: Давайте краще ми разом її обговоримо, а після, можливо, посміємося над тим, що зараз здається Вам дуже страшним, аніж будемо разом жалкувати про те, що не зроблено.

Ведучий 2: Про не сказане слово підтримки, про не протягнуту руку допомоги, про приховану добру посмішку…

Ведучий 1: Цінуйте найважливіше, що у Вас є – життя!

Ведучий 2: Давайте потренуємося! Запам’ятайте: найцінніше – життя! І разом скажемо: «Що найголовніше?»

Тренери пропонують учням разом виголошувати слово життя як відповідь на різні запитання. Що я обираю? Життя. Що я ціную? Життя. Що не можна обривати? Життя. Можна просити учнів говорити це слово спочатку пошепки, потім голосніше, а останні рази – прокричати високе кредо людства – ЖИТТЯ.

У кінці зачитується вірш В. Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина…»

Ти знаєш, що ти — людина.
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Методичний рекомендації

 Збережімо найцінніше – життя дитини

З досвіду роботи викладача-методиста

ДНЗ «Мелітопольський БЦПТО» Кошель О.В.,

майстра в/н з професії «Оператор комп’ютерного набору.

Офісний службовець (бухгалтерія)», викладача Шерганової О.А.

 

Інколи нам, педагогам, здається, що крізь терени складних підліткових душ і таємниць знайдено чи проторено стежку довіри й взаєморозуміння. Однак реальність може виявитися протилежною: знайома й, здавалося б, контактна дитина раптом чинить страшні речі. Хто її научає цьому? Як розпізнати учня, який уже «на межі»? Що можна, а що не треба розповідати нашим дітям про страхітливі забавки ХХІ століття: інтернет-квести та «ігри з життям і смертю»..?

Методична комісія комп’ютерних професій ДНЗ «Мелітопольський БЦПТО» під час проведення Тижня комп’ютерних дисциплін з 6 по 10 лютого 2017 р. ознайомила учнів, викладачів, майстрів виробничого навчання й батьків зі страшними реаліями віртуального світу.

Багато назв мають популярні серед підлітків онлайн-ігри у соціальних мережах ВКонтакті, Twitter, FaceBook. І якщо назва їх постійно змінюється, то сенс залишається одним – довести підлітка не лише до вчинення собі каліцтва, але й до самогубства. Звідки взялася ця гра, хто її автор, хто такі «куратори» у звичайному житті – запитання, на які не знайдено відповіді. Проте ми, педагоги, батьки, повинні ставити інші питання: як убезпечити наших учнів від цієї загрози? Як відмовити від участі у грі тих, хто вже є учасником? І, найголовніше, чому так багато підлітків із задоволенням утікають у віртуальний світ? Від чого чи від кого вони ховаються?..

Коли ми почули лише перші дзвіночки цієї біди, за інформацією  звернулися до психологічної та медичної служб центру. Після проведеного дослідження було знайдено деякі відповіді.

Підліток у нормальному життєвому русі за ніч проходить декілька фаз сну. Найглибший сон, під час якого організм відпочиває, насичується новими силами, наступає у четвертій фазі сну. Якщо вирахувати за часом усі чергування фаз сну, виявляється, що найбільш несприятливим для пробудження є час четвертої фази – з 4.00 до 5.00 годин ранку. Такий сон важко перервати, постійне пробудження у цей час має дуже негативний вплив на організм людини. За умовами гри учасник виконує завдання кураторів саме у цей час. Відповідно, порушується функціонування ЦНС, координація рухового апарату, дитина стає незібраною та дратівливою. Вона легко піддається впливу ззовні.

Разом з практичним психологом Колтуновою Н.В. напередодні Тижня комп’ютерних дисциплін було проведено тестування суїцидальних нахилів учнів центру. На щастя, відсоток схильних до самогубства учнів малий: 2%. Проте психологічне анкетування стосовно емоційного стану учнів, комфорту чи дискомфорту у колективі показало невтішні результати. Багато учнів відчувають невпевненість, незахищеність, відсутність людини, якій можна довіритися.

Враховуючи всі дані, які ми отримали після дослідження цієї проблеми, вирішили негайно провести інформативний захід. Перед нами постала парадоксальна проблема: привчені до методики «підсилення інтересу учнів» до предмету, ми повинні були віднайти шляхи його зменшення.

На загальній виховній годині «Небезпеки, які таїть в собі Інтернет», що відбулася 07 лютого 2017 р., для всіх учнів центру викладачі Кошель О.В., Шерганова О.А. провели тренінгові вправи. Методично вірним ми вважаємо вибір форми проведення заходу. Тренер (також, як і куратор) знаходиться разом з учнями, серед них, він «свій серед своїх». Це сприяє створенню невимушеної відвертої атмосфери, щирого спілкування, взаєморозуміння. Тренери навіювали учням позитивну настанову, формували в них усвідомлення цінності людського життя, вміння протистояти деструктивній дії на власну свідомість.

Виявилося, багато з присутніх першокурсників (віковий контингент – 15-16 років) якщо не самі грали, то багато разів чули про ці небезпечні ігри. Учні відверто ділилися інформацією, емоціями, власними побоюваннями, можливо, зацікавленістю. Після заходу педагоги проводять індивідуальну роботу з учнями, які виявили зацікавленість у таких іграх.

Висновком роботи було створення методичних рекомендацій.

Основні методичні рекомендації

«Як діяти дорослим, якщо підліток веде себе підозріло»:

  1. Контролюйте поведінку підлітка у соціальних мережах: з ким він спілкується, у яких групах знаходиться. Але не удавайтеся до методів тотальної диктатури, попросіть, наприклад, навчити Вас, як створити сторінку, заповнити профіль тощо.
  2. Спілкуйтеся з учнем (власною дитиною) відверто, захоплено, не відвертайтеся від його проблеми.
  3. Звертайте увагу на пошкодження рук, вух, порізи, забиття. Обов’язково перевіряйте інформацію про причину ураження у батьків учня. Особливо тривожно ставтеся до порізів у формі кита, цифр, латинських букв.
  4. Проводьте профілактичні виховні заходи, а не «скорботні».
  5. Групи, які поширюють небезпечні ігри, можуть мати на аватарі (фото профілю) зображення кита, який летить. Кит – символ одинокої тварини, саме «китами» називають підлітків у грі.
  6. Усіляко створюйте комфортний психологічний клімат у колективі, вигадуйте нові й нові власні квести. Чим більше зайнятий Ваш учень, тим менше часу він знаходить на дурниці. Залучіть потенційного «кита» до волонтерської діяльності: віддаючи іншим, дитина збагачується духовно.
  7. Станьте для підлітка взірцем людяності та життєлюбства.
  8. Жодний прояв поганого настрою учня не залишайте без чуткої, ненав’язливої уваги. Дайте зрозуміти, що Ви не нав’язуєтесь, але завжди поруч.

Такі методичні пам’ятки було вручено батькам учнів, педагогам, майстрам виробничого навчання.

Не будьте байдужими, чужих дітей не буває!

Викладач-методист Кошель О.В.

Майстер в/н, викладач Шерганова О.А.