15.01.2020
1 3

Я хочу, аби ці діти жили…

Не може бути більш проникливих слів за ці.
Особливо коли їх вимовляє стомлена матір.
Матір у безнадії, яка не бачить виходу,
серце якої вже втомилося прохати.

Новий рік ставить нові цілі не тільки для дорослих, але й для дітей.  У п’ятьох мелітопольських діток з діагнозом муковісцидоз головне завдання залишається незмінним – дихати не дивлячись ні на що. Незважаючи на тяжку невиліковну хворобу, на бездіяльність центральної влади, на відсутність достатнього фінансування ці стійкі маленькі борці продовжують жити, вчитися, займатися спортом, кохати, надихати та творити. Проте без нашої з вами підтримки робити це їм стає дедалі важче.

«Що можу зробити я, один, чим можу допомогти, якщо не маю фінансових можливостей?» – саме таке запитання поставили собі та батькам дітей, хворих на муковісцидоз, учні ДНЗ «Мелітопольський багатопрофільний центр професійно-технічної освіти». Натхненні історією виживання цих дітлахів, учні груп центру та колектив співробітників радо підтримали ініціативу участі у всеукраїнському флешмобі #реєстр хворих на муковісцидоз.

Для отримання можливості претендувати на якісні ліки за державний рахунок необхідне створення єдиного реєстру хворих на муковісцидоз. Нажаль, цей документ в Україні відсутній. Саме за його створення боряться батьки, волонтери, активна молодь та небайдужі громадяни України. Достатньо лише викласти у соціальну мережу на свою сторінку будь-яке фото під хештегом #реєстрхворихнамуковісцидоз, #флешмобмелітополь, написавши «Я підтримую!».

Я хочу, аби ці діти жили… Саме ці слова прозвучали від матері, яка звернулася до нас за допомогою. Саме вони є поштовхом до подальшої боротьби, променем надії у світі несправедливості, коли кожний ковток повітря треба виборювати у всесвіту. Й наша задача – не дати цьому променю згаснути.

Здоров’я вам та сили у своїй боротьбі, наші маленькі Великі Друзі!

Що я можу знати – я проста дитина…
Але без реєстру, знайте, я загину!
Тож у влади прямо нині вимагаю:
Дихати так само, як і ви, я маю!
Я борюсь з недугом, я живу навмисне.
Але наодинці вижити незмога.
Станьте ж моїм другом. Поділіться киснем.
ПРОСТЯГНІТЬ ДИТИНІ РУКУ ДОПОМОГИ!

Методист                                                             Л. ДОРОХОВА